ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

1. Особистісна і соціально – психологічна готовність дитини до школи.

Особистісна і соціально – психологічна готовність дитини до школи виявляється у формуванні у неї готовності до прийняття нової соціальної позиції – позиції школяра. Особливості цієї позиції в тому, що дитина займає нове, порівняно з дошкільником, положення в суспільстві з новими правилами поведінки. Ця особистісна готовність виявляється у певному ставленні дитини до школи, учителів та навчальної діяльності, до однокласників, до близьких та самого себе.

Ставлення до школи. Воно виражається у вмінні виконувати правила шкільного життя, прохання вчителя, завдання у школі та вдома, дотримувати режим роботи.

Ставлення до вчителя і навчальної діяльності виявляється в умінні правильно сприймати ситуації уроку, розуміти суть дій і пропозицій учителя, його роль у нових соціальних умовах.

Стосунки з однолітками. Для успішного включення дитини в колектив повинні бути розвинені такі особистісні якості, що допоможуть спілкуватися і взаємодіяти з однолітками, поступатися в одних ситуаціях і відстоювати особисту позицію в інших. Кожна дитина повинна вміти бути членом дитячого колективу і спільно діяти з іншими дітьми.

Стосунки з родиною. Дитина має відчувати повагу до своєї нової соціальної позиції. Дорослі мають ставитися до навчання як до важливої змістовної діяльності, більш значущої, ніж гра дошкільника. Навчання стає основним видом його діяльності, а гра лише допомагає навчатися цікавіше.

Ставлення до самого себе. Однією з важливих складових успішного формування соціальної позиції школяра є адекватна самооцінка. Ставлення до себе, своєї поведінки, до результатів особистої діяльності має бути реальним. Завищена самооцінка викликає неправильну реакцію на зауваження вчителів. Тому можна почути від учня: «школа погана», «вчителька зла» тощо.

Важливо, щоб школа приваблювала дитину своєю основною діяльністю – навчанням (наприклад, бажанням навчитися читати, писати, лічити, малювати, творити, досліджувати, щоб «бути розумним», «стати лікарем», «бути схожим на …» і т. ін.)

2. Вольова готовність до шкільного життя.

Вольова готовність – це здатність дитини наполегливо працювати, виконуючи завдання, яких вимагають режим шкільного життя і ситуації на уроках. Дитина повинна вміти управляти своєю поведінкою, розумовою діяльністю.

Наявність вольових якостей у дитини допоможе їй виконувати завдання не відволікаючись. Видатний психолог Л.С. Виготський пояснював поняття «воля» як стадію опанування особистісних процесів поведінки. Спочатку дорослі управляють поведінкою малюка словесно. Пізніше, опанувавши практично зміст вимог дорослих, дитина поступово починає регулювати свою поведінку. Вона контролює свою поведінку за допомогою діяльності, роблячи перший крок на шляху вольового розвитку. Слово є не лише засобом спілкування, а й засобом організації поведінки.

У шестирічному віці відбувається оформлення основних компонентів вольової дії. Але ці елементи недостатньо розвинені. У такому випадку слід:

v ставити перед дитиною таку мету, яку вона сприйняла і зрозуміла як свою особисту;

v допомагати дитині у досягненні мети, спрямовувати її;

v привчати долати труднощі, а не пасувати перед ними;

v виховувати прагнення досягти результату;

v на помилки зважати не безпосередньо;

v підтримувати самостійність;

v орієнтувати на виконання завдання спочатку до кінця;

v залучати до ігор, що сприяють розвитку довільності (керованості) поведінки.

Тест «Психологічна готовність до школи»

Інструктори з раннього розвитку дітей О. Марченко та Л. Соколова пропонують батькам виявити готовність дитини до школи за допомогою такого тесту.

Інструкція. Оцініть кожне твердження за 5 – бальною шкалою у такий спосіб:

5 балів – так буває завжди;

4 бали – іноді буває інакше;

3 бали – уміння розвинені слабко;

2 бали – уміння виявляються рідко;

1 бал – завдання виконує за допомогою дорослого.

Психологічна готовність:

· _____ легко знаходить спільну мову з однолітками;

· _____ знає, що можна робити, а що – ні;

· _____ не виявляє агресію;

· _____ не соромиться звернутися за допомогою до дорослого;

· _____ легко переносить зміни.

Організованість і дисциплінованість:

· _____ добре розуміє завдання, уміє доводити роботу до кінця, без контролю з боку дорослого;

· _____ уміє завершити роботу, оцінити її якість;

· _____ уміє знаходити помилки та виправляти їх;

· _____ невдачі не дратують її, доброзичливо сприймає допомогу дорослих;

· _____ уміє працювати без перерви не менше, ніж 15 хвилин не відволікаючись.

Інтелект:

· _____ уміє визначати подібні й відмінні риси явищ, предметів, процесів;

· ____ з інтересом сприймає нову інформацію і ставить запитання;

· ____ добре запам’ятовує і відтворює послідовність подій у житті, малюнках, історіях;

· ____ має елементарний запас знань про себе та навколишній світ;

· ____ уміє використовувати інформацію про себе та навколишній світ.

Підбиття підсумків. Підрахуйте кількість балів за кожен блок окремо.

20 – 25 балів за блок – дитина повністю готова до школи.

10 – 19 балів за блок – з дитиною постійно серйозно займатися перед школою.

Менше 10 балів за блок – дитині й батькам необхідно проконсультуватися з психологом і педагогом. Такій дитині краще не поспішати йти до першого класу.

Причини шкільних труднощів

1. Недостатньо розвинутий рівень уміння зосереджуватися. Низький рівень концентрації уваги, переключення, її нестійкість.
2. Низький рівень механічної пам’яті, невміння запам’ятовувати інформацію, короткочасна пам'ять.
3. Недостатній рівень розвитку образно – логічного мислення, розвитку сприйняття й орієнтації в просторі.
4. Невміння орієнтуватися на систему ознак, дотримувати певні правила і виконувати різні вимоги.
5. Несформованість вольової сфери дитини, низький рівень умінь працювати в межах шкільних вимог.
6. Слабкий розвиток дрібної моторики пальців рук, дрібної мускулатури кисті рук.
7. Емоційна нестабільність, підвищена імпульсивність.
8. Завищена або занижена самооцінка, проблеми із самоконтролем.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Прізвище, ім’я дитини, дата народження, місце проживання.__________________________________

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

1. Чи відвідувала дитина дитячий садок?________________________________________________
2. Чи вміє ваша дитина читати? Якщо так, то у який спосіб (склади, слова)?____________________
3. Чи вміє вона писати?______________________________________________________________
4. Чи вміє ваша дитина лічити? (У яких межах? 10, 20, 100 і більше)_________________________
5. Якими ласкавими іменами називаєте малюка вдома?_____________________________________

_______________________________________________________________________________

1. Особливості характеру вашої дитини.________________________________________________

_______________________________________________________________________________

1. Який у неї слух, зір?______________________________________________________________
2. На які захворювання хворіла дитина в дошкільному віці?________________________________

_______________________________________________________________________________

1. Дані про батьків(ПІБ, місце роботи, телефони)

Тато___________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Мама___________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

1. Хто, крім батьків бере участь у вихованні дитини?______________________________________
2. Скільки дітей у сім’ї? (ПІ, вік)_______________________________________________________

_______________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ № 1

1. На прикладах із життя демонструйте дітям зразки поведінки оточуючих, що свідчать про сформованість ціннісних орієнтацій.
2. Відвідуйте загальношкільні та класні збори. Педагогічний колектив допоможе вам організувати виховання і розвиток дитини.
3. Організуйте для дитини робоче місце.
4. Привчайте до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників. Разом із дитиною обгорніть зошити і підручники, підпишіть їх.
5. Привчайте малюка самостійно складати портфель за розкладом уроків.
6. Щоденно цікавтеся успіхами дитини. Радійте успіхам, допомагайте маленькому учневі, підтримуйте інтерес до навчання. Але пам’ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою і моралізуванням. Водночас не замінюйте дії дитини своїми, не робіть її пасивним спостерігачем.
7. Сприяйте активності дитини у заходах, що проводять у школі чи в класі. Активна життєва позиція допоможе реалізувати здібності й не лише їх.
8. Намагайтеся привчати дитину до виконання роботи «від початку до кінця».
9. Вислуховуйте свою дитину, звертайте увагу на її ставлення до однокласників, висловлювання особистих думок.
10. Організовуйте дозвілля дитини. Надавайте їй змогу обрати гурток або спортивну секцію за інтересом; відвідуйте театри, цирк, виставки;обирайте разом літературу для читання; контролюйте комп’ютерні ігри та телеканали, що переглядає малюк.
11. Привчайте вашу дитину до праці.
12. Не забувайте, що школа і вчитель – ваші перші порадники і помічники у досягненні високих результатів. Не допускайте зауважень до вчителів та негативних особистих думок про школу в присутності дітей.

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ № 2

v Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем, досягнень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення та діяльності.

v Обговоріть із дитиною ті правила й норми, з якими вона зустрілася в школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

v Дитина має право на помилку. Коли людина навчається, в неї може щось не виходити.

v Складіть разом із дитиною режим дня, стежте за його виконанням.

v Не пропускайте труднощі, що виникають на початку навчання. Якщо, наприклад, у дитини є логопедичні проблеми, починайте їх розв’язувати на першому році навчання.

v Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній діяльності обов’язково знайдіть, за що можна похвалити. Пам’ятайте, що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.

v Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини, не соромтеся звернутися до шкільного психолога.

v У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилася більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

v Навчання – нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатися достатньо часу на ігри та розваги.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Цього року ваша дитина пішла до школи…

Перше вересня, святковий настрій, радість і гордість від того, що син або дочка – уже школярі, минають, а для вас і вашої дитини настають робочі, трудові будні.

Від того, як ви підготували дитину до школи, від вашої сьогоднішньої наполегливості, від розуміння вами всіх проблем і завдань, що стоять перед вашим малям, залежать його успіхи в навчальній діяльності, а отже, відчуття радості та задоволення від кожного робочого дня.

А що це означає – бути підготовленим до першого класу? Що повинна знати й уміти дитина? Наводимо деякі поради для батьків першокласників щодо підготовки дітей до школи.

Читання. Читання – це основа всієї підготовки до школи, зокрема до життя загалом. Саме від читання залежать уміння й навички дитини. Якщо ви бачите, що ваша дитина перед вступом до школи почала виявляти інтерес до читання, підтримайте її. Починайте читати граючись. Часто діти легко запам’ятовують звуки, але їм важко зв’язати їх у склади. Запропонуйте дитині проспівати звуки, склади, а потім – слова, допоможіть своїм прикладом, співайте разом. І ваша дитина значно краще засвоїть процес читання, що у майбутньому стане для неї не стражданням, а радістю пізнання нових слів і речень.

Батькам радимо добирати тексти з великими літерами, прості, цікаві, з ілюстраціями, але не знайомі. Це може бути опис природи, але найкраще – сюжетна розповідь про певні події.

Шестирічна дитина повинна вміти:

· переказати почуте (можна стисло, а можна і детально);

· знати напам’ять вірш, його назву, автора (не змушуйте вчити складну і мудру класику! Нехай це буде легенький віршик про близьке й зрозуміле дитині);

· повторити чотири римовані рядочки за вчителем. Таке завдання свідчить про якість того, як дитина чує, слухає, запам’ятовує.

Математика. Завдання тут усі діти виконують активно й залюбки. І сміливо демонструють «домашні заготовки». Той лічить до 1000, інший завчив таблицю множення… Але наші вимоги полягають у такому. Дитина повинна вміти:

· вільно лічити в межах першого десятка; лічити «двійками», «трійками», виконувати математичні дії;

· знати склад числа, знати «сусідів» - чисел (у числа 5 «сусіди» - числа 4 і 6), уміти порівнювати числа (на скільки більше чи менше), знати, що таке попереднє число, наступне число. А виконувати такі операції через десяток уже не буде для дитини проблемою;

· уміти виконувати задачі. Скажімо, таку: «У мене сім яблук. Скільки не вистачає до десяти?»

Зверніть увагу і на розв’язування прикладів: задачу «Сім птахів сиділо на дереві, два полетіло. Скільки залишилося? Дитина розв’яже одразу, а от над прикладом: «7 відняти 2» - буде довго думати…

Письмо. Це одне з найдошкульніших місць у підготовці до першого класу.

Ураховуючи вікові особливості розвитку шестирічних учнів (слабкість дрібних м’язів руки, недостатню регуляцію рухів під час письма, значну стомлюваність при тривалому напруженні, недостатньо сформованість зорового сприйняття графічного образу літери) рекомендуємо:

· регулярно проводити фізичні вправи для м’язів рук, ліпити з пластиліну, малювати, штрихувати;

· писати елементи літер: палички, овальні, півовальні елементи, дугоподібні лінії.

Зверніть увагу на ліворуких дітей (визнаних лівшами після відповідної консультації з лікарем), не наполягайте на переучуванні їх на письмо правою рукою.

Слід зауважити, що коли читанням, вивченням віршів, особливо математикою батьки більш – менш займаються, то про загальний розвиток дитини взагалі не думають. А між тим ступінь загального розвитку майбутнього учня є майже визначальним.

Логічне мислення. У шестирічної дитини воно має бути достатньо розвиненим. Діти повинні:

· розмежувати та поєднувати предмети за ознаками.

Наприклад. Транспорт – це… (назвати види). Дерева – це… (назвати кілька дерев). Або: лисиця, ведмідь, вовк – це… (дикі тварини); стіл, ліжко, крісло – це… (меблі); вишня, груша, яблуко – це… (фрукти) і т.п.

· вилучити зайве слово і пояснити, чому це слово зайве. Наприклад: «Іде, біжить, стрибає, їде»; веселий, сумний, зелений, спокійний».

Розвиток уяви. Уява – це не лише ознака творчих здібностей, але й шлях до успішного навчання в майбутньому, це сприйняття образів, це вміння передбачати, активно мислити. Ми пропонуємо спеціальні завдання, аби виявити ступінь розвитку уяви. Часом скажеш комусь із дітей слово, припустімо «озеро», і почуєш у відповідь ціле оповідання, наче живу картинку перед собою бачиш.

Є чимало способів розвитку уяви. От хоча б такий. Скажіть слово «людина» і запропонуйте синові чи доньці розповісти, кого він (вона) «бачить» перед собою: яке обличчя, якого віку, як людина одягнена, який у неї настрій. Ускладніть завдання: нехай це вже буде людина певної професії, звісно, відомої дитині. І так фактично кожне слово може стати «героєм» дитячого фантазування.

Фонематичний слух. Він має бути розвиненим. Це умова уважності на уроці, сприйняття завдань і, звісно ж, - грамотного письма. Ще до школи дитина повинна ознайомитись із звуками і мати про них уявлення – голосні, приголосні, м’які, тверді , шиплячі; уміти виділити перший, другий…, останній звук у слові. Слух потрібно розвивати за допомогою спеціальних – вправ - ігор. Наприклад, запропонуйте дитині послухати, як ви повторюєте одне й те саме слово. Попередьте, щоб вона плеснула в долоньки, коли слово зміниться:

· слива, слива, слива, злива, слива….;

· малини, малина, машина, малина, малина…

Розвиток мовлення. На час виповнення дитині шести років вона повинна мати в активі чималий запас слів. Дитина має вміти: описати предмети, пояснити, що означає слово, і навпаки – з певними ознаками реконструювати слово. Ми запитуємо: що таке «стіл», «машина», «парасолька»? Нехай пояснює по – своєму, навіть неправильно, але вміє це робити, іде на розмову, діалог.

Запропонуйте малюкові пояснити слово. Не виходить? Дитина не розуміє, чого саме ви хочете? То зробіть спочатку це самі, потім – разом із дитиною. Слова добирайте цікаві, зрозумілі. Розв’язуйте простенькі кросворди: «Будиночок, де мешкають бджоли» (Вулик). А «справжнє поселення з бджолиних будиночків»? (Пасіка).

Загальна обізнаність. Це вже питання соціальної компетенції дитини. Вона повинна знати ім’я, по батькові батьків, їхні професії, свою домашню адресу: в якому місті (селі), в якій країні живе; де була влітку; знати назви пір року, місяців, днів тижня тощо.

І останнє: батьки, яким не байдужа підготовка дитини до школи, часто намагаються придбати різні посібники, поради, навіть суто педагогічну методичну літературу. Це добре, але «натаскування» не допоможе, якщо дитина не дістане загального розвитку. Розумні, відкриті до дитини батьки, які заохочують її до спілкування з книжкою, природою, навколишнім світом, - найкращий посібник у підготовці дітей до школи. І навіть сьогодні, коли ви з дитиною підете разом вулицею, запитайте її: «А скількох знайомих ми зустріли?», «А скільки машин проїхало повз нас?», «Якого вони були кольору?» і т. п.

Пам’ятка для батьків «Допомога дітям звільнитися від поганих звичок»

Шановні батьки! Нам з вами дуже хотілося б, щоб у наших дітей переважали тільки позитивні звички. Але так у реальному житті не буває. Слід допомогти своїм дітям звільнитися від поганих звичок. Для цього необхідно дотримуватися певних правил.

1. Поясніть своїй дитині, що позитивні звички – це капітал людини. Чим більше людина накопичить позитивних звичок, тим краще вона зможе влаштувати своє життя та жити на відсотки з цього «капіталу».

2. Якщо ви хочете, щоб у вашої дитини з’явилися позитивні звички, вимагайте, щоб вона відмовилася від старої звички, бийтесь об заклад, сперечайтеся, викликайте в неї азарт відмовитися від старого й поганого.

3. Змушуйте свою дитину постійно тренувати нову звичку, створюючи для цього необхідні умови.

4. Провокуйте свою дитину до прояву нової звички, виражаючи на словах невір’я в її сили.

5. Не нагадуйте щоразу своїй дитині про те, що їй були притаманні погані звички.

6. Якщо хочете, щоб погані звички дитини було викорінено, починайте з нею змагання з їх подолання.

7. Навчайте свою дитину боротися з хибною фразою: «Починаю з понеділка нове життя».

8. Радійте успіхам своєї дитини у досягненні мети.

9. Ненав’язливо демонструйте дитині успіхи інших людей у боротьбі з поганими звичками.

10. Пам’ятайте! Дорослим боротися із своїми недоліками набагато складніше.

Пам’ятка для батьків « Як допомогти кинути палити»

1. Батьки повинні першими відмовитися від паління.
2. Батьки повинні допомогти дитині відволіктися від звички палити. Як?

Ігри, відпочинок на свіжому повітрі, прогулянки, бесіди – усе це сприяє відмові від паління. Не моралізувати, а підтримувати своїх дітей, стверджувати, що все вийде, якщо людина чогось прагне.

1. Не боятися компанії своєї дитини, а допомагати їй та її друзям боротися зі спокусою паління.

Профілактика комп’ютерної залежності

Основні ознаки того, що ваша дитина – ігроман або жертва інтернет-залежності:

· Він став менше спілкуватися на абстрактні теми. Всі розмови – навколо улюбленої гри.

· Його не цікавить навчання,він перестав відвідувати секції, або робить це вкрай неохоче.

· Весь вільний час дитина проводить за комп’ютером.Будь-які спроби змусити його вимкнути техніку призводять до скандалу. Спроби батьків обмежити час за монітором викликають у дитини напади плачу, люті, істерики.

· Дитина стала більш дратівливим,у нього часто і без причини змінюється настрій – від збудженості він легко переходить до депресивної нудьги.

· Він не вміє контролювати свій час, проведений за комп’ютером.Каже, що пограє дві години, а просидіти може набагато довше.

· Дитина перестала стежити за собою– без нагадування він може забути вмитися, почистити зуби, переодягнутися.

· У нього не залишилося друзів.Він майже ні з ким не спілкується.

· У вашого чада «прогалини в пам’яті».Страждає короткострокова пам’ять, він може не згадати, що говорив або обіцяв кілька годин тому.

Якщо ви в цьому списку виявили хоча б три збіги, це привід вжити термінових заходів.

Пам’ятка для батьків

Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп'ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не встановлюйте комп’ютер у дитячій кімнаті, щоб запобігти нічному перебуванню біля ньо

3. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.

4. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хв. комп'ютерної гри, З0 хв. заняття іншими видами діяльності.

5. Вивчіть з дитиною вправи,рухи,що допоможуть зняти втому.

2. Пояснити дитині,які сайти вона може відвідувати, а які ні. Обов’язково обґрунтуйте відповідь.

3. Разом з дитиною оберіть сайти, які не нашкодять вашій дитині.

4. Не слід кричати на дитину та наказувати, намагайтеся домовлятися.

5. Запитуйте дітей, які ігри вони грають, про що вони.

6. Запропонуйте переглянути правила роботи за комп’ютером.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.

8. Помічайте, коли дитина дотримується ваших вимог, обов'язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.

9. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.

10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

Пам’ятаймо: комп’ютер сам по собі не є злом. Молодій людині потрібно вміти ним користуватися та працювати з Інтернетом як із джерелом нової інформації. Але у всьому потрібно знати міру.