Адреса, карта

55550, с. Маложенівка, Вознесенського району, миколаївської області

/Files/images/карта школи.PNG

ІСТОРІЯ МАЛОЖЕНІВСЬКОго ззсо

Сучасне село Маложенівка об’єднує в собі три старих села: Маложенівка, Богодарівка, Петрино (Петро – Аннівка), які виникли в кінці ХVІІІ століття. У 1932 році між селами Богодарівка і Маложенівка була розташована церква. Поруч з її окремими приміщеннями знаходилась невеличка будівля, відведена для навчання дітей з навколишніх сіл. Це помешкання мало назву Церковно-приходська школа. Початкової грамоти школярів навчав в той час один-єдиний «грамотний» на всю округу дідусь Наніченко Григорій. Він організував навчання на вихідних і у вечірній час в хаті-читальні. Коли церква на території села була зруйнована, її будівлі перейшли в розпорядження місцевої сільської влади. Рішенням якої кам’яне помешкання сільського священнослужбовця було відведено під школу. Таким чинним, на цій території було два помешкання, де навчалися діти. Через декілька років приміщення церковно-приходської школи завалилося від давності років, через що залишилось одне. Школярів бажаючих отримати грамоту в післявоєнний період було дуже багато. Чотирикімнатне приміщення і один довгий коридор не в змозі були прийняти навчання всіх, тому воно проводилось у дві зміни (денну і вечірню). Як згадують старожили (Гравченко І.П.) тільки в його класі було два п’ятих класи (30 і 40 учнів). Тому у влади з’явилась ідея – виділити в центрі с. Маложенівка приміщення під початкову школу (1946), а віддалене приміщення (на горі) для навчання учнів старшої школи. Провідну роль у заснуванні та перших роках діяльності навчального закладу належить вчителям початкової школи: Овчеренко Килині Максимовні, подружжю Самойленкам Іларіону Макаровичу та Марії Степанівні. Саме вони були першими вчителями та організаторами просвітницької діяльності в селах Маложенівка, Петрено, Богодарівка. Разом з жителями цих сіл брали участь в перепохованні воїнів, які загинули під час Великої Вітчизняної війни визволяючи села від німецьких загарбників. Одна з таких могил була в садку на території початкової школи. Вдячні воїнам, вчителі, батьки, старшокласники спорудили пам’ятник-обеліск, за яким ретельно доглядали, в урочисті дні проводили мітинги, покладали квіти, озеленяли новими саджанцями. Проходили роки, семирічна школа реорганізувалась у восьмирічну. У 1967 році на честь Великої Жовтневої революції одне з приміщень школи (на горі) добудували, з’явились чотири додаткові класні кімнати з світлим коридором. Тут розмістили учнів початкової школи, закривши приміщення в селі Маложенівці. Таким чином з 1967 року по 1989рік учні 1-8-9 класів навчалися в одному помешканні. Слід зазначити, що належну роль в прибудові школи, навчанню та вихованню учнів велика роль належить директорам шкіл Караганцеву Василю Йосиповичу, Оселедиць Марії Миколаївні, Бондаренку Івану Івановичу та вчителям старших класів Титовій Вірі Гнатівні, Оселедиць Івану Савелійовичу, Вагіну Миколі Георгійовичу, які віддали навчанню і вихованню учнів багато років життя. Учні не тільки навчались, а й допомагали господарству в збиранні урожаю, просапці культур, розводили кролів, доглядали шкільні сад та город, приймали участь в діяльності піонерської та комсомольської організації. Оскільки школа мала роль трудової, політехнічної ─ в 1971 році на подвір’ї школи з’явилась ще одна будівля, в якій було відведено належне місце для харчування та навчально-виховної роботи: кухня, їдальня, бібліотека та майстерня, пізніше будинок для групи продовженого дня. Територію асфальтовано, організовано під’їзд учнів та безплатне харчування. Школа пишається своїми колишніми випускниками та педагогами минулих років: випускники, які перші отримали вищу освіту ─ Козиренко Володимир Васильович ─ військовослужбовець, генерал-майор (м. Одеса), Ковба Любов Іванівна ─ інженер-механік (м. Миколаїв), Медун Микола Васильович─ інженер-будівельник (м. Миколаїв), Палієнко Віктор Григорович ─ інженер-механік (м. Миколаїв). Вчителі: Гравченко Галина Федорівна, Саворська Олександра Дмитрівна. Решта учнів школи ─ це трудолюбиві, чемні, скромні патріоти свого села. У 1989 році в центрі села Маложенівка (забудовник радгосп «Труд», керівник Крамаренко В.В.) збудовано нове двоповерхове приміщення школи. Саме з цього часу її реорганізовано в Маложенівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З цього періоду педагогічний колектив очолила Євстратенко Зоя Петрівна. В школі навчалося 160 учнів, з чотирьох сіл Маложенівської сільської ради. Школа обрала напрям школи-родини. Педагоги їздили на Київщину до Гнідинської восьмирічної школи, щоб перейняти досвід і працювати за програмою МОН. Створені були різноманітні гуртки за інтересами, велись факультативи етнографії і фольклору, етики й естетики, уроки народознавства. Покійним нині вчителем музики М.М. Рахубою був складений гімн школи, працював хор «Родина», вокальна група «Мальва», гурт сопілкарів, оформлялись фотоальбоми про родовід кожного вихованця. На базі школи проводились семінари як обласного, так і республіканського масштабів. З 2003 року директором працює Колісніченко Ніна Михайлівна. Взявши за основу уже напрацьоване, новий керівник вносить нові плани та ідеї. І наша школа обирає новий напрямок роботи ─ працювати у рамках школи екології і краси. Деякі напрацювання з цього питання були і раніше. Це закладений парк Слави, вирощування саджанців у розсаднику, допомога лісництву у висадці дерев у лісосмузі. Та й численні грамоти районних та обласних конкурсів підтверджують про клопітку роботу у цьому напрямку. Нам все під силу. Тим паче, що школа носить ім’я воїна-афганця Володимира Розкидного. На фасаді школи у 2010 році було відкрито меморіальну дошку з його зображенням. Декілька років поспіль у школі проводиться тенісний турнір на честь воїна-афганця. Ми гордимося цим юнаком, бо його дитячі та юнацькі роки промайнули саме тут. Члени педагогічного колективу постійно працюють над впровадженням новітніх інноваційних технологій, беруть активну участь у районних та обласних конкурсах, постійному професійному конкурсі «Учитель року». У 2013-2014 н. р. вчитель початкових класів Войцехович Тетяна Вікторівна стала переможцем районного етапу конкурсу. У 2012-2013 н. р. Саркісян Давид, учень 9 класу, якого підготував вчитель трудового навчання Лужанський Віктор Дмитрович, став призером ІІІ етапу предметної олімпіади з трудового навчання. У цьому ж році учень 8 класу Захарук Вадим, підготовлений вчителем української мови і літератури, Білей Людмилою Миколаївною, здобув перше місце в районному конкурсі читців поезій Т.Г. Шевченка та третє місце в обласному конкурсі «Шляхами Кобзаря». За вагомий внесок у пропаганду творчості Великого Кобзаря Білей Л.М. нагороджена ювілейною медаллю «До 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка». На майбутнє педагогічний колектив школи планує більше уваги приділити розвитку ключових компетентностей учнів з метою якіснішої підготовки підростаючого покоління до розв’язання різних проблем у професійному, соціальному та повсякденному житті. Вся навчально-виховна робота школи буде спрямована на розвиток креативних здібностей учнів, інтересів до творчої діяльності, орієнтованість на творчий пошук, самовдосконалення. І хоча на сьогоднішній день учнів менше, чим 20 років тому, та маємо надію, що і надалі наша друга домівка буде проводжати у самостійне життя ще не одне покоління юнаків і дівчат.
Кiлькiсть переглядiв: 1321

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.